пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ






Повернутися у "Творчість"

Альтернативна Еволюція

Есе
(уривок)

Міражі Буття

Найбільша біда сучасності - брехливість або відносна правдивість інформаційних каналів: періодики, книг, радіо й телевізії, шкіл, кіно, традицій, історичних та релігійних переказів. Лише нечисленні мислителі здатні усвідомити фальшивість суспільного буття, і мало хто має мужність заявити про це.

Свідомість людства засмічена неймовірною кількістю жупелів та штампів мислення. Більшість людей мислить газетними заголовками, фразами з популярних пісень, дотепними анекдотами . тому необхідно оголити проблему, що її ми розглядаємо, як би не було боляче. Без болю не відкинути тисячолітню кору сплячки й невігластва.

Отже, проблема катастрофи. Під загрозою не певний острів чи континент, не система чи ідеологія, навіть не цивілізація. Під загрозою зникнення, під загрозою повного стирання зі скрижалей Буття - Життя, а з ним - і Всесвіт, що усвідомив себе, як чудо Свідомої Духосфери.

Не стихії, не тварини і не рослини поставили Світ на край загибелі. Це - людська вина й проблема. Тож, якщо Людина, будучи лідером Життя, замахнувся на Корінь цього Життя - на Ціле, якщо йому вдалося так багато напаскудити й потрясти основи Буття, то необхідно отримати точні відповіді на питання:

Що таке Людина?

Що таке Світ, в якому вона перебуває і який нерозривний з нею?

Життя - це випадок чи сама сутність Буття?

Свідомість - хвороба чи основа, творець структури чи функція її?

Випадок рухає Світ чи певна Воля?

Чи такий Світ, яким його вивчає наука, чи ми вивчаємо лише сни свідомості і вважаємо їх дійсністю?

Чи є у світу історія чи це лиш тимчасова координата загальнолюдської свідомості?

Прогрес - реальність чи соціологічна функція?

Хто формував мови, науку, релігію, технологію?

Чи існує Світовий Лабіринт? Хто його Творець - Випадок чи Розум?

Чи є так звана Еволюція і що це таке? Що досконаліше: найпростіші чи високо розвинуті істоти? Де критерій "досконалості"?

Чи існує таємний Світовий Уряд, і хто його очолює - Брати Людства чи Вороги Людства?

Це - не пусті питання. Є досить підстав, аби їх розглянути. Ось лише кілька таких передумов:

Людина, ніби то мисляча істота, що має незаперечну перевагу над тваринами, упродовж свієї відомої історії займається жорстоким самознищенням, чого немає навіть у низчих істот.

Людина, яка розуміє Єдність Життя, старанно руйнує його, знищуючи вітку, на якій він росте.

Людина, маючи мужність в потрібну мить померти ради неважливих проблем чи цінностей, полохливо виконує накази нікчемних правителів під гнітом незрозумілого страху.

Людина, що явно бачить катастрофічність ситуації, поглиблює її і переслідує тих, хто намагається розбудити сплячих.

Ці та інші нез'ясовні факти свідчать про своєрідний гіпноз, в якому Людина перебуває, або ж про древню Світову Хворобу, кульмінацією котрої буде грядуща катастрофа Життя.

Так, гіпноз безсумнівний. Навіяні ним МІРАЖІ БУТТЯ і спричинили різнопланове руйнування Свідомості. Але для того, щоб збагнути сутність цих міражів, необхідно підійти до розуміння безумовної основи Буття й мислення, визначити те безсумнівне, що всіх нас об'єднує.

Безумовні основи Буття - Свідомість, Космос, на полі яких проходить містерія Життя й естафета Життя та Розуму, що передається з вічності в вічність. Чому ця тріада є безумовною основою?

СВІДОМІСТЬ тому, що єдине явище, феномен, про наявність якого ніхто не сперечається: усі проблеми - це проблеми свідомості. Будь-який процес пізнання - це питання свідомості і відповідь свідомості. Аби про щось говорити і за щось братися - необхідне усвідомлення. Так визначається лідерство свідомості.

КОСМОС тому, що він - загальний для всіх мислячих і не мислячих істот. Він є як загальний факт для свідомості всіх. Яке його походження - це інше питання, але саме це питання й буде найголовнішим у визначенні катастрофічності ситуації.

ЕСТАФЕТА ЖИТТЯ Й РОЗУМУ тому, що є живий ланцюг поколінь, що тче свідомо і несвідомо загальну тканину Буття. Саме естафета Життя й Розуму - творець релігій, соціології, наук, космогонії і взагалі пошуків осмислених моделей Світобудови. Але чи могла ця естафета передати крізь ланцюг поколінь правдиве відображення Цільного Буття, щоб уникнути міражів?

Розглянемо - що породило Свідомість, а отже, й розуміння Космосу, і оцінку Історичної Естафети упродовж відомого періоду часу (по записах, легендах і даних геології, палеонтології, археології тощо)? Естафета Життя й Розуму розкривається в трьох фазах суб'єктивного Часу, - в минулому, сучасному й майбутньому. Жорстокий взаємозв'язок явищ, невблаганна причинність ілюструє жахливі феномени Буття.

У МИНУЛОМУ -
Світи хаосу й титанічної боротьби - в космосі й на землі. Яре кипіння Першожиття в океанах і початок взаємо пожирання: десь там вже почалася лихоманка буття і світова Хвороба. Ускладнюючись, породжуючи химерні форми Життя, Матерія не лікувалася, а втягувалася у ще жахливіші цикли потрясінь, конфліктів. Довжелезні періоди царювання рептилій, їх страшна безкінечна боротьба, припинена космічним катаклізмом; поява ссавців - більш витончених форм життя, а з ними й приматів - ембріонів Людини, -- не зупинила лютої хвороби буття, а перевела її в план духовного протистояння, в Сферу Розуму. І тут розгорнулась тисячолітня битва Світла й Мороку, Гармонії й Хаосу, радості й Відчаю. Так страшна естафета життя й розуму була передана в сучасне.

В СУЧАСНОМУ -
Розтерзаний, роздроблений світ. Кровоточива Планета, яка пливе серед сяйва далеких світів в невідомість. Зримий Космос байдужий до долі Людини й Життя на Землі. Отже, вся суть проблеми переноситься в Внутрішній Космос Духу. Що ми отримали від минулого?

Сотні держав та племен, відгороджених стінами ворогування і взаємо виключення. Загальне недовір'я, породжене розбоєм, грабунками, насиллям, шовінізмом. Ріст злочинності, зростання жадоби до зовнішніх задоволень, споживацтва. Згасання народної культури. Розповсюдження псевдокультури з допомогою потужної індустрії світової інформаційної сітки. Сексуальне й ідеологічне розтління юних поколінь. Падіння кращих традицій.

Безперервні війни. Нагромадження ядерної зброї, що не дає нікому ніякого шансу на перемогу, не кажучи вже про безцільність будь-яких "перемог".

Безперспективність дипломатичних зусиль. Брехливість політиків. Взаємні підозри і загальний страх. Відсутність загальної для планети буттєвої платформи, достойної Людини, - і це найголовніше. Жахлива сліпота більшості лідерів. Втома й цинізм цілих народів. Руйнування тканини Життя - зникнення тисяч видів рослин і тварин. Отруєння океанів, морів, річок, землі, атмосфери. Повне спотворення еволюційної ритміки Природи, котра не має сили відновлювати те, що ми руйнуємо...

У МАЙБУТНЬОМУ -
Мільярди жадібних душ, що прагнуть розкоші та насолод, а отже, позбавлених духовності й спів страждання: це -- океан злочинів та збочень. Ніхто й ніщо не наповнить цю бездонну прірву бажань!

Виснаження землі. Падіння врожайності. Задуха, бо флора, що творить кисень, гине.

Голод. Смерть мільйонів. Епідемії. Вимирання тварин, бо вони не зможуть жити в агонізуючій Біосфері, серед лахміття екологічних зв'язків.

Деградація психіки. Натовпи дегенератів девальвація Знання бо процес його засвоєння перетворився в завчання. Вузькі "спеціалісти", що більше нагадують біороботів. Неконтрольовані спалахи насилля, тероризму, несподівані війни, атомна катастрофа.

Це - кінець нашого, людського світу.

Якщо Природа й справиться з жахливим зараженням й отруєнням Сфери Життя, якщо вона й відтворить Біосферу, то це вже буде не наш історичний світ, а дещо інше...

Про що ж ми говоримо? Невже про грізні пророцтва, невже про апокаліптичні "чаші помсти"? чи не достатньо чули про це люди упродовж віків?

Жахи ніколи не стимулювали людей до пошуків кращого рішення. Навпаки - вони вбивали ініціативу й змушували кидатися в обійми містики, фанатизму й покірної приреченості. Тому ми згадали про грядущу катастрофу не для залякування, а для нагадування про можливість Преображення, про можливість порятунку того, що може бути врятоване.

Але що рятувати?

Залишки Біосфери? Для чого? Щоб розтягнути агонію?

Чи рятувати Людину як таку - з Сіма її збоченнями й жахіттями?

Суть проблеми не в тому, щоб само зберегтися (адже тілесно так чи інкше помирають усі); суть в тім, щоб не тільки зупинити катастрофу, але й відтворити Єдність, а значить, Радість Життя, котра суджена Буттю, як головний прояв Самопізнання.

Аналізуючи минуле, сучасне й грядуще, ми бачимо, що всі жахіття Буття - це єдиний процес розвитку Комічної Хвороби, що вразила Життя.

Певно, знайдуться вчені апологети катастрофічного світосприймання, котрі стануть стверджувати "законність" та "необхідність" такої ситуації. Знайдуться і "святі отці", що вкажуть на "гріхопадіння" Людини і стануть стверджувати невідворотність світового покарання.

Ми рішуче повстанемо проти приреченості. Ми стверджуємо Святіст та Радість Людського Духу. Ми стверджуємо його Праведність та Космічне Синівство. Ми стверджуємо, що Він здатен і мусить повернути Радість Життя. Отруйний вірус падіння і хвороби необхідно вигнати, знищити, відновивши Цілість. Але лічені роки зосталися до грізного порогу. Сплячі - не прокинуться! Але тим, хто не спить, ми пропонуємо разом розглянути принципи Суми Любові, що кличе нас до Материнського Світу Радості.

Але для того, щоб зрозуміти й прийняти суть цієї Альтернативи, необхідно розглянути МІРАЖІ ПСЕВДОБУТТЯ, що ними живе Людство, ті грандіозні космічні й історичні фікції, котрі завели нас у лабіринт, порушивши гармонію Цілого.

МІРАЖ ЕНЕРГЕТИЗМУ чи ЧАСУ - головний мираж, що ліг в основу багатьох інших міражів.

Зруйнована в результаті світової хвороби цілісність породила ритміку обмежених проявів - Час, а разом з ним - динаміку цих проявів - Енергію.

Ефект розпаду Цілого, відчужена від Внутрішнього Космосу хвиля сили, відірвана від Джерела і оформлена у зовнішні стихії - ось що таке Енергія, що лягла в основу тканини розпорошеного світу.

Не зрозумівши Руху та його проявів - Енергії, Сили, Могутності, Напруги та ін. - Людина запрагнула оволодіння Зовнішнім Космосом, використовуючи часовий, ефемерний аспект Руху - Енергію. Погляньте неупередженим оком на творіння так званої технічної революції - і ви збагнете, що ми ввійшли в протистояння з Цілим, що ми стали Його ворогами, паразитами, руйнаторами.

Замість взаємопроникнення, об'єднання, гармонізації стихій, явищ, сутностей, психік, світів, -- ми творимо енерготарани для подолання простору, часу і спростиву тих чи інших структур; ми використовуємо могутність Матерії для руйнування того, що незрозуміле нашій науці; бомбардуючи потоками часток атомні мішені синхрофазотронів, ґвалтуючи мільйоноградусну плазму в магнітних тюрмах, ми подібні нерозумним дітям, котрі в пороховому погребі влаштовують феєрверк. Ми грубо вторгаємося у світ атома, клітки, психіки, ігноруючи єдність Сущого, не розуміючи, що безвідповідальні вторгнення в інші сфери життя чреваті ланцюговою реакцією РОЗПАДУ.

Необхідно збагнути, що Енергія, як прояв зовнішнього руху, це тільки найгрубіший аспект Світової Динаміки ДухуНадо понять, что Энергия, как проявление внешнего движения, Комічної Свідомості. Будуючи цивілізацію на цьому примітивному, часовому підмурку, ми прирікаємо себе не неминучу загибель, не підготувавши свою свідомість до оволодіння Духовною Динамікою.

Уся наука, вся технологія збудована на ілюзорній ідеї, буцімто Всесвіт - джерело невичерпної Енергії. Висуваються прожекти про грядуще використання енергії в масштабах випромінювання зірок, галактик, метагалактик. Що за чудний міраж? І для чого це потрібно, якщо навіть сучасна людина мріє про Тишу - цю Священну Матір Цілого?!

Збільшення технічної могутності вводить Людину в конфлікт з усією Світобудовою. Як при нерозумному використанні, зруйнуванні екологічного кільця Планети деградує і рухається до загибелі вся Біосфера, так і при сліпому володінні тими чи іншими енергорівнями мікрокосмосу чи Макрокосмосу ми порушуємо стихійну рівновагу Природи, масштаби, походження і призначення котрого неможливо знати з допомогою нашого деформованого бачення.

Енергетична криза, що вразила цивілізацію, - не випадкова. Надії на те, що органічне паливо буде замінене термоядерним синтезом, - наївні. Енергія творящого синтезу - це привілей Світу Єдності, а не Світу Руйнації, в якому ми живемо і котрому даємо їжу своїм розділено-дискретним мисленням.

Вимагають перегляду самі уявлення про СВІТЛО, як певну хвилю випромінення (чи потік квантів, фотонів). Скоріше за все, СВІТЛО - це посередник Внутрішнього та Зовнішнього Космосу, котрий зв'язує Світового Суб'єкта зі Світовим Об'єктом.

Оскільки він - найвище (ля нашої свідомості) проявлення Світової Динамік, Світло тче світ форм, проникає в них і одухотворює речовинний світ. Те, що вимірює та вивчає фізика, - лише динаміка речовини в полі гравітації, інакше - згорнутої, сплячої Свідомості. Світло невловиме, ми помічаємо лише його ілюзорний слід, тілько його енергетичну шкаралупу, що виникає при контакті зі світом "заморожених" Часом форм.

Використовуючи енергію, ми виснажуємо себе, свій власний дух. І це - в буквальному розумінні. Це - само пожирання. Кільця взаємозв'язку дуже велике, воно губиться в безодні Часу й Простору, і важко побачити, звідки бере початок те Джерело, з якого ми смокчемо енергетичну кров. Але грядуще відкриє нам ту істину, що її знали древні мудреці, котрі подарували нам символ змії, що кусає свій хвіст: чудовий символ самопоїдання.

Ясно лише одне - чим більша енергетична потужність, яку ми використовуємо, тим більш напружене протистояння Космічного Цілого. Ми узурпуємо ті основи, що на них тримається сам Фундамент Світобудови.

Сума Любові - Альтернативна Еволюція - кличе людство до пошуку нових шляхів Буття - неенергетичних чи над енергетичних. Залишивши в спокої стихії, співпрацюючи з ними в справі творення гармонійних і прекрасних форм Життя, ми отримаємо доступ до таких таємниць і глибин Буття, про які не можуть і мріяти сучасні вчені. Ми агресивно відвойовуємо крихти зруйнованих, покалічених таємниць, а необхідно увійти в Дім таємниці друзями. Тоді й Таємниця зникне і зітче для нас нову чудесну форму Життя.

Підсумуємо.

Увесь енергетичний Всесвіт, зорі, галактики, мікросвіти, макросвіти - все це лише наше колективне творення (творення Світового Суб'єкта), розіп'яте на безодні Часу і Простору у спробі утвердити свою самообмеженість у певній системі координат. Дух Людини забув про свою Прабатьківщину - Цілість, про своє право на Повне Буття і намагається спорудити жебрацьке буття в сферах тління й смерті.

Чи наближаємося ми до таємниці буття, нагромаджуючи енергоможливості?

Ні. Ми тільки викликаємо більшу тугу і спрагу нових джерел енергії.

Всі наші зазирання в "інтимну таємницю кожного", в надра атома, зірок, в глибини генів, в нейрони мозку - показують нам лише невичерпні лабіринти структур, безперервне бурління речовини в ритміці просторово-часових процесів. Ніякої таємниці в цій фантасмагорії анти життя ми не відкриємо. Ві наші полоти до "інших світів" - лиш польоти у власну пустоту, непотрібне нагромадження інформаційного сміття, що закриває від нас власну сутність.

Новий Світ рішуче позбудеться деспотії енергетизму як породження Хроносу-Часу.

Відомий астрофізик Козирєв стверджував, що час породжує енергію. Не будемо аналізувати, що мав на увазі вчений, розробляючи цю концепцію. Але, зі свого боку, повністю згодимося з ним. Саме час творить енергію. Саме Хронос січе, рубає Світове Ціле на часово-просторові прояви, творячи з цих осколків-квантів в міріадах психік мозаїку оманливого буття. Динаміка цього кінематографу Всесвіту і створює енергетичний світ.

МІРАЖ ПРОГРЕСУ або ІСТОРІЇ не менш жахливий та підступний. Людство повірило в грубу казку про те, що Світ прогресує, вдосконалюється, йде до кращої якості, до гармонії. На цьому міфі творилися соціологічні моделі, що кликали героїв та подвижників до рішучих дій по преображенню світу, по його перебудові. Але чи не дивний намір? Де критерій покращення світу? Де зразок такого покращення? І що покращувати - лише людину, чи тваринний світ, чи рослини і весь комплекс біологічних структур? Саме питання "покращення" - фікція, міраж! Адже Всесвіт не спеціалізована машина, функції котрої можна вдосконалити, а таємниче Єдинство Внутрішнього й Зовнішнього, що було завжди і всюди. Отже, необхідно не "вдосконалення" чогось, а розкриття глибинної сутності Ядра Життя, котре виправить все, що деформоване.

Ми були свідками страшних злочинів в ім'я "прогресу": колоніальні війни з безжальним знищенням туземного населення і грабунком їх багатств, загарбання Америки і майже повне знищення оригінальної культури індіанців, жорстокі європейські війни, столітні багаття для спалення інакомислячих під знаком Того, Хто Любов проголосив основою Нового Світу, криваві війни, революційні потрясіння ХХ століття в ім'я людськості і свободи, нинішні нескінченні локальні війни, перевороти, гризня політиків, переділ світу, змова за спиною народів і багато чого, про що прекрасно знають всі мислячі люди.

Так про який прогрес можна говорити? Як може жахливе минуле породити "сяюче майбутнє", що його обіцяють пророки земного раю? Хто спекулює міфом "прогресу", той просто духовний підлотник і ошуканець...

О, ми знаємо і пам'ятаємо про подвиги тих чи інших людей, рухів, груп. Ми знаємо про великі душі, що прийняли голгофу ради друзів своїх. Ми захоплюємося відважними дослідниками, мандрівниками, духовими подвижниками, героями, що зневажали смерть, великими трудівниками, що подарували світу красу творінь і плоди дивовижних відкриттів.

Але хіба прийняв світ від них естафету любові, розуму і подвигу Краси? Світова структура, розіпнувши їх, тільки зводить замучених в ранг "святих", пристосовуючи факт подвигу для того, щоби заштопати дірку, пробиту героями в стіні тюремного світу, використовуючи ідеї тих, що впали, ветхий світ виготовляє підробку, одягає маску змін і під цією маскою продовжує діяти підлість ще більш витончено, аніж раніше.

Отже, можна говорити не про прогрес, а про періодичні спроби романтиків, героїв, подвижників руйнувати твердиню оманливого, тіньового світу, зіткану падкою свідомістю, - і про їх невдачу. Але... невдачі накопичуються, саме вони чреваті новими можливостями, саме вони є акушером Нового Світу.

Щоб прагнути до Нового Світу, до Нового Шляху, необхідно чесно й відкрито поглянути на історичний балаган, потрібно зрозуміти, що він створений і управляється вмілими й підлими руками, потрібно прослідкувати, як створювалися історичні міфи, брехливі традиції, фальшива історіографія, котра ліпила певний образ тих чи інших народів і навіть сам тип Людини.

Не може бути й мови про те, щоб цей історичний світ ввести в нову епоху, створити з цих фрагментів, з кривавого лахміття щось ціле, гармонійне.

Необхідно прийняти в серце біль і підлість сучасного, щоб пройти крізь вогонь Очищення й спрямувати себе до Радісного Преображення.

Та чи багато тих, хто зможе збагнути таємницю Преображення, що так просто відкривається всім зрячим і трансформації повзучої гусені в крилату психею - метелика?

МІРАЖ РЕЛІГІЇ більш витончений. Він виростає з віри в духовну Ієрархію Всесвіту, в наявність за всією фантасмагорією Буття Батька-Матері Сущого.

Усі релігійні моделі використовують інтуїтивне відчуття людською душею свого Єдиносуща з Коренем Буття, свого Комічного Синівства. Та замість природного розвитку цього відчуття в почуття Всеєдності й Всеродства жерці релігій створюють могутній апарат церковної адміністрації, що зацікавлений уже не в духовному розкритті людини, а в його самоприниженні та самопобитті.

Небесний Принц, Син Бога, Спадкоємець Космічних Скарбів стає нікчемним грішником, "блудним сином", падшим ангелом і має тисячоліттями повзати в мороці земного лабіринту, очікуючи якогось "Страшного Суду", копійованого з жорстоких трибуналів середньовіччя.

Так передчуття радісної Зустрічі з Батьком та Матір'ю Буття трансформується в страх перед Небесним Судією, а таким чином деградує внутрішній Божий Світ Душі, припиняється ріст, розвиток, розкриття Духовного Космосу. Бог усередині нас затихає, змовкає, а натомість гримотять громи Бога зовнішнього, караючого.

Людина починає шукати виходу із зачарованого кола: зовнішній світ - смерть, жах, самотність; в сфері духа - караючий суддя! Поміж цими жорнами перемелюється душа і від болю метається від полюсу до полюсу: або стає рабом земних диктаторів, або рабом лжебогів, що одне й те ж.

У релігій теж є свій "історизм" або ідея своєрідного прогресу. Очевидно, ця ідея - відгомін древнього знання космоісторії. Спочатку - блаженний стан Людини, потім - падіння і всі жахи буття поза Богом, потім - спокутуюча Жертва Христа і грядуще воскресіння праведних в Іншому Світі.

Так, все логічно. Але логічно з нашої, земної точки зору - з точки зору жорстоких людей, позбавлених співстраждання. Ми творимо богів "за нашою подобою", не маючи відчуття допустити, що Превишня Сутність над найвеликодушнішими і найблагороднішими нашими помислами. Ця Сутність - Єдність і радість Буття. Чи можуть від неї йти руйнівні чи нищівні імпульси?

Згадаємо Великого Вчителя Нового Заповіту. Ось Син Людський, осяяний Світлом Батька Сущого! Дух, що прагне до Преображення, Дух Великої Жертви, Дух, що підносить кожну людину, бо Він нерушимо утвердив, що "Царство Бога всередені нас". А де Царство - там і Цар. Отже, Бог у нас. МИ його Сини, Діти, Вої. Ми - фундатори Всесвіту, ми продовжувачі Його Творчої Дії. Ось яке покликання Людини!

Як далеко ми пішли від Нового Заповіту! Як багато часу й можливостей втратили! Міраж обманних релігій має бути розвіяний, щоби Людина могла вернутися до судженого Всебуття...

Атеїзм - інший полюс тієї ж помилки. Поклонятися зовнішньому богу чи розвінчувати його - це одне й те ж. І апологети, й супротивники утверджують Володаря Світу Цього: теїзм та атеїзм - його права й ліва руки. В цьому ключі треба розглядати всі окультні доктрини, всі містичні таємні товариства, всі "откровення", всі феномени-обіцянки небувалого могуття та нових можливостей. Всі можливості знаходяться в Людині, і Божественний Птах всередині тільки й чекає можливості, щоб розірвати шкаралупу Земного Яйця і злетіти в Небо Свободи.

Саме до цього кличе Сума Любові.

МІРАЖ НАУКИ ще більш витончений. Відкинувши ілюзії "потойбічного світу, раю, небесного царства", людина попрямувала до зовнішньої ілюзії, створивши аналітичну науку. Вона увірувала в те, що руйнуючи Ціле, мордуючи його, розпинаючи, ріжучи і класифікуючи частини, систематизуючи їх, можна збагнути Ціле, оволодіти ним.

Що за безглузда помилка! І яка злобна впертість!

Що заслужила фізична людина - двонога істота з ряду приматів - щоб увесь Всесвіт упав до її ніг? Що несе вона Природі навзамін того, що вона постійно бере? А брати без віддачі - це космічний злочин.

Наука не замислюється над цим. Апологети "точної науки" крушать все навколо - атомні структури, живі клітини, лізуть у психіку і гени, в минуле й майбутнє, прагнуть до далеких світів, щоб і там ствердити свої честолюбство й зверхність.

Що вони намагаються знайти в мікросвіті? Ті ж битви й конфлікти, що й на Землі?

Що вони шукають в далеких світах? Про що хочуть говорити з іншими розумами, якщо не можуть домовитися з такими ж, як і самі вони?

Насправді, про що говорити із Зоряними Братами? Що розказати їм про нашу Землю? Чим похвалитися? Безкінечним кровопролиттям? Отруєнням Планети? Тим, що озброїли хижих політиків комічною зброєю загального руйнування?

Великий злочин Науки перед Розумом і Совістю. Бо найстрашніші диктатори не змогли б нічого зробити, якби апологети науки не вклали в їхні руки таємну силу землі й неба.

Воістину, Наука - звір з рогами Ягняти, хижак, що прикинувся велелюбним створінням, котре обіцяло народам рай земний, а натомість укинув Планету в тяжкі кола техногенного Пекла.

Світ, як Жива Істота, зникає. Він закутий у бетон, в залізо й пластмасу. Він оплутаний сіткою дроту й обманної інформації. Він знемагає під мільйонами коліс й гусениць, що мучать його плоть. Він отруєний пестицидами та іншими "цидами". Він задихається від випарів отруйного газу і нескінченного потоку всілякої мерзоти, що пливе з мегаполісів та міст.

Навіть багато хто з учених жахнулися від того, що самі накоїли. Дехто закликає до здорового глузду, дехто заперечує небезпеку. І ті, й інші - ошуканці й негідники!

Необхідні не запобіжні заходи (хіба не все рівно - як убивати і мучити, швидше чи повільніше?), а рішуча Альтернатива Буття. Необхідно збагнути небезпеку зовнішньої аналітичної "науки", як ілюзорного інструменту псевдо пізнання, бо неможливо пізнати Ціле дроблячи його на частки, агресивно вторгаючись в сокровенні глибини Життя, викликаючи тим самим його спротив. Ми не пізнаємо сутність Буття, а воюємо з ним.

Наука Нового Світу вивчатиме не ілюзорне плетиво тіньових часових структур, а невичерпні глибини Внутрішнього Космосу, котрий є зодчий і Космосу Зовнішнього.

Пізнавши себе, тобто Внутрішнє, Людина пізнає і Зовнішнє, стане Розумним Духом Усесвіту. Не "закон" диктуватиме Людині сенс дій та волінь, а Людина творитиме динамічні закони для Зовнішнього Космосу - Закони Радості, Краси і Єдності.

Хай не гніваються друзі пізнання, а добре подумають, що за інверсія відбулася з проблемою гнозису-пізнання, кому стали слугувати нащадки древніх мудреців, що свято берегли таємниці Матері Світу від жадібних прислужників Мороку? Збагнувши свою зраду, вони рішуче спрямують свій шлях до Альтернативи!..

Ще один небезпечний МІРАЖ ЗОВНІШНЬОЇ ТВОРЧОСТІ. Він повів людей по шляху Каїна, котрий, за біблейським міфом, був першим будівником, творцем наук, ініціатором мистецтв, держав і т.д. Цей міраж обманув Людину надією на творіння в зовнішньому світі того, що було втрачено у внутрішньому.

І що ж ми бачимо?

Безкінечне будівництво міст, палаців, пірамід, лабіринтів, храмів, картин, скульптур , доріг, імперій, держав, ідеологій, наук, релігій, світобачень, розваг і багато чого іншого. І вся ця "творчість" - всепожираючому Часу-Хроносу на з'їдіння. Тільки пилюга над колишніми імперіями, тільки каркання зловісних птахів над шляхами кривавих завойовників, зотлілі кістки грізних диктаторів, лише огризки древніх "знань" і "вірувань", тільки втома народів від нескінченного шляху в нікуди, від непотрібної, тяжкої "творчості", від безперервного будівництва "сяйливого майбутнього".

Чому ж триває безглузда "творчість", чому пливуть потоком брехливі книги, фальшиві картини, нікчемні теорії, сірі мудрування?

Чому ростуть нові міста, поглинаючи живу природу, готуючи все нові й нові комфортні в'язниці квартир, офісів і ресторанів, з яких людям ніколи не вирватися?

Хтось скаже, що без цієї творчості людина деградує, що в цьому - сенс Буття, що це - покликання Людини.

Це - напівправда. Людина, воістину, суджений Творець Всесвіту, але творець Духовний. Вона могла б стати Розумом і Духом Буття, направляючи Стихії й Елементи Природи до гармонійного співзвуччя й Краси. Але не ліпити з крихт розтерзаної Єдності, не творити тіньові образи занепалого Світу, - а прагнути до Само творчості, до Саморозкриття. Як це роблять зорі, квіти, окремі мислителі, що вказали Шлях до Світів Духу.

Сума Любові не заперечує зовнішню творчість - ще багато літ вона буде необхідною, як обрамлення головної будівлі - Світу Само творчості, при якому Людина почне ліпити сама себе й нові гармонійні форму Ладованого Космосу.

А зовнішня творчість - і тому є безліч прикладів - в більшості випадків веде в нікуди, в ілюзорні світи безкінечної марноти...

МІРАЖ ТІЛЕСНОСТІ, або ФОРМИ - грізний міраж. Він полонив дух Людини і нерозривної з нею фауни ілюзією окремості, він, роздробивши Ціле, протиставив форму формі, він розчленив Єдину Сутність Буття на океан дискретностей, частин, що хаточко танцюють в безмежності під пресом "законів" тяжіння чи відштовхування.

Тіло необхідне, як ступінь самоусвідомлення серед Вічності, серед безодні Буття. Це - сходи розкриття невичерпного потенціалу Духу, це - нові горизонти Світів, Можливостей, Творінь. Тіло - інструмент Творящого Духу для життя й діяльності в певній сфері Буття. Але це в тому випадку, якщо тіло (чи форма) динамічне й слухняне до волі Кореня Життя. А якщо тіло чи форма самозберігаються і закривають зір Духу, тоді вони перетворюються в комічну в'язницю , в міраж. Тоді тілесний інтелект створює інструмент самозбереження у вигляді наук, релігій, соціології, традицій, здорового глузду і т.д. ілюстрація: кокон з метеликом, що розвивається всередині. Якщо форма-кокон переконає метелика, що її треба "зберегти", то метелик не з'явиться на світ, а задихнеться в само створеній тюрмі.

МІРАЖ МНОЖИННОСТІ породжений МІРАЖЕМ ФОРМИ. Це фікція дискретності, роздробленості, роздільності Світу переслідує нас постійно - кожної хвилини буття. Зорі, атоми, частинки, люди, звірі, хмари в небі, зотлілі кістки дідів, камені колишніх палаців, новонароджені, мурашки, птахи, іскри сонця на хвилях води - все тікає, розсипається, все це тримається разом тільки завдяки творящій Потузі Світової Свідомості, але чи надовго вистачить цієї потуги? Невже до безкінечності слуги Мороку будуть терзати частини Тіла Осіріса, кидати частини розтерзаного Орфея в потік ілюзорного буття?

Ціле втратило Себе серед безодні і намагається з'єднатися із своїми ж частинами, вишукуючи, запалюючи маяки Любові, Краси й Розуму серед страшної пустелі Небуття, щоб дати знак Коханому, що знемагає в Лабіринті древнього Мінотавра. Але Ціле не виходить. Бо в Світі, поряд з істинними частинами "Володаря Світла" діють самозванці, актори Мороку, що намагаються запобігти Об'єднанню Світів. Головна їхня зброя - "Закон Дзеркала". Частини "Володаря Світла", - Першосутності Духовного Світу - відображені в дзеркалах Мороку, породжуючи легіони ілюзорних двійників. Маючи можливість діяти в світі форм, паразитуючи на таємничій сутності Життя, псевдодвійники Реального безперервно тчуть примарне Буття Зовнішнього Світу, використовуючи духовний матеріал Синів Світла. Так вони затримують Духів Творення в самоствореній тюрмі Часу й Простору, змушуючи крутити упродовж міріад років Колесо Обманного Буття.

Результат - самотність. Страшна самотність серед пустелі зоряного світу. Самотність - бич Буття. Біль самотності штовхає весь світ до пошуків втраченої Єдності (чи Раю за містичною термінологією), але ці пошуки ведуться на шляхах суєтності й марноти. Саме біль самотності породжує агресію, ненависть й земну любов - підробку Єдності.

Так, любов теж агресія, хоча й ніжна. Вона не задовольняється сама собою, але намагається полонити іншого, щоб передати тому свій біль, щоб забути про необхідність пошуку.

Самотність породила тілесність, тілесність - форму, форма - енергетизм, енергетизм - силу, сила - перевагу, перевага - ієрархію Світобудови.

Так розтерзаний Єдиний Світ. Так Міражі Псевдобуття перемогли Дух Цілості.

Але де ж джерело цього світового гіпнозу? Хто навіяв страшний космічний сон? І чи він є? і чи можливо це?

Чимало традицій древності стверджують дуалізм Світобудови. Вони говорять про наявність у світі деякої сили, що зачаїлася біля самих витоків Еволюції і впливає на процес Життя руйнівно.

Ми відповімо на цей здогад ствердно. Необхідно мужньо й відкрито глянути у вічі правді, не ховаючись за хитросплетіннями філософій чи зневагою псевдовчених мужів. Древній Господар Світу - космоісторична сутність, із життям якої пов'язана проблема Падіння. Говорячи сучасною термінологією, мова йде про Інтегральний Інтелект Планети, або про Супермозок Біосфери Життя.

Повернутися у "Творчість" | Початок матеріалу

© 2016 Олесь Бердник. Офіційний сайт.
Використання матеріалів цього сайту дозволяється при умові посилання на www.berdnyk.com.ua