пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ






Повернутися у "Творчість"

Це вогняне слово - свобода

Роздуми письменника-фантаста про вчення дона Хуана

Есе написане в 1996 р. як передмова до книги Кена Орлине Перо "Тропа толтеків" (серія "Світи Карлоса Кастанеди").

Немає смерті й народження у Вищому Бутті. Прагнення - ось суть Творящого Вогню. Нитка устремління потужно крізь лабіринт Майї. І відкриє суть Тайни тому, хто дійде. Бережіть талісман прагнення.
"Пісня Надземна"

Карлос Кастанеда ввірвався в традиційну течію напівдрімотного духовного пошуку, подібно до вогняного боліда. Спокійна поверхня звичних окультних, тайноведческих канонів сколихнулася, вибухнула, заряхтіла веселковими бризками. Всі відчули Подих Таємниці (Тайни), що мовчала впродовж тисячоліть.

Чим же причарував покоління другої половини ХХ віку американський антрополог з іспанським прізвищем? Інтригуючим сюжетом своїх "польових заміток"? вражаючою фабулою? Процтвами? Рекомендаціями по оволодінню надприродними, винятковими можливостями? Ні, ні, і ще раз - ні!

І сюжети щоденників його зустрічей з екзотичним "магом" доном Хуаном Матусом досить тривіальні, і бесіди майже банальні, а іноді - досить грубі. Навіть використання на початку "навчання" психоделічних рослин для розхитування інтелектуальних психоштампів, в полоні котрих перебував Кастанеда, викликало протест у багатьох духовних мандрівників, що звикли до морально-етичних правил європейської містичної традиції.

"Простенький" дон Хуан та його друг дон Хенаро вразили усіх нас своєю звільненістю від будь-яких пут, якими б привабливими не здавалися вони нашому відчуттю чи розуму. Складалося враження, що ці дивовижні мандрівники невідомої в Європі традиції гготуються до небувалої місії, ідеально загострюючи стріли свого духу, аби нестримно метнути їх у понадзоряні глибини Буття.

Так воно й виявилося!

Кожна нова книга Кастанеди торкалася несподіваних сторін психоглибин людини. Не один з читачів, вражених парадоксальністю мислення індіанських "магів", навіть вважали, що після "Казок про силу" не Кастанеда, а хтось інший експлуатує модну тему, продовжуючи захопливу містерію, вже повністю вигадану містифікаторами. Це були поверхові, передчасні висновки. Можна з повною переконаністю стверджувати, що хвилююча традиція древніх і нових "видющих" продовжує місію Великих Посвячених, спрямовану на пробудження сплячого людства. І навіть метод певної ігрової містифікації, присутній у вченні дона Хуана, застосований свідомо. Чому? - запитає читач.

Досвід віків підтвердив небезпеку прямолінійного навчання прагнучих до Істини. Приймаючи "одкровення" Вчителя як "наказ", як "вказівку", учень нерідко перетворювався в духовного робота. Цю думку можна проілюструвати сюжетом з Ветхого Завіту, коли Господь вимагає від Авраама вбити сина й принести в жертву, якщо патріарх "любить Бога". Ми знаємо, що Авраам слухняно пішов на гору, аби там виконати Бржу волю, і лише в останню хвилину канібальська жертва була замінена ягням.

Всі віруючі й містики трактують цю подію як подвиг Патріарха і доказ його "вірності" й "любові" до Бога Апологети ветхої традиції не розуміють, що мова йде про марновірне боягузтво Авраама, який боявся порушити "спілку" з Богом, що беззастережно виконуючи накази Всевишнього, він перетворюється в духовного робота, а не вільного співробітника. Бог, безперечно, чекав іншої реакції свого "друга", чекав прояву істинної батьківської любові, готової "втратити душу свою" в ім'я ближнього, тим більше - сина. Звичайно, нашу версію консерватори відкинуть як "кощунну", але складність еволюційної ситуації Землі й Людства, що відкрилася для сучасників у результаті найновіших космологічних досліджень, вимагає воістину парадоксального мислення і "божевільних" рішень.

Навіть введення в арсенал Кастанеди невідомих світоглядних понять "тоналю" й "нагуалю" (нагвалю), вимагає неймовірних зусиль в побудові нового образу "магічного світу". Тільки дослідження останніх років в царині вакууму, званого Щось іменем Ніщо, наближають нас до можливості пізнання могутньої сили нагваля, таємничої творчої й руйнівної суті Буття. Вже в книзі "Подорож в Ікстлан" індіанські "маги" підводять Карлоса до розуміння безмежності духовного шляху. Абсолютно не зв'язуючи свого методу з Вченням Христа чи Традицією Будди, вонги змушують нас згадати одну з найголовніших Заповідей Синв Людського: Я єсмь Шлях! - чи окриляюче Ствердження Благословенного: Хто пройшов усі світи і не захопився жодним з них - того нозову я переможцем, бо всі світи переміг він.

Куди ж веде Шлях Христа й Будди? Куди прагнуть дон Хуан, дон Хенаро та вся їхня дивна чарівна команда Першопрохідців?

Вони обрали свободу. Не "таємниці" різноманітних "сфер", не "магічні" можливості, що так ваблять сучасних містиків та окультистів, не знання "минулих чи майбутніх втілень", а саму лиш свободу! Це єдине, що ми можемо сказати. Але скептики, всміхнувшись іронічно, запитають, як Пилат: "А що таке "свобода"? як і в часи Христа чи Будди, відповіді немає і не може бути. Бо саме слово "свобода" (свабудда, свбодхи) - означає в древній етимології самопробудження, осяяння. Коли Дух пробуджений, Він змітає із свого шляху ілюзорний світ Обману - Мари (чи Сатани - в західній традиції) і Сам стає Деміургом Нової Землі й Нового Неба.

Свобода - це Вседосяжність. В термінології мови, створеної інфернальною свідомістю земного людства, неможливо передати знання про Буття Свободи. Тільки натхнення серця дозволяє відчувати віддалений подих Несказанного.

Для народжених в темниці є три можливості: повірити вісникам Свободи і безоглядно полинути за ними по нитці Любові; пробудити в своєму єстві геноми батьківської пам'яті про вільне Буття; або ж відкинути всіляку "маячню" про Звільнення, і залишитися назавжди в "пітьмі зовнішній".

Чому взагалі нас вабить ідея свободи? Якщо світ, у якому розвивається історичне людство, природній, то звідки з'явилося відчуття в'язничності, інфернальності, ув'язнення в якомусь Тартарі?

Древні мифи передають вістку про Битву в Небі й Падіння Великих основ, про Воцаріння на Престолі Буття Космічного Мучителя, котрого Вчитель Нового Завіту називав "Князь світу цього". Ідея Володаря тілесного буття задовольняє лише дитячу свідомість недосвідчених мандрівників. Зрілі Духи бажають знати повне Слово Істини.

Сучасна астрофізика відкриває для нас страхітливу реальність: Сонячна Система і цілий космічний регіон наближається до зоряного монстра - Чорної Діри, що загрожує жителям Землі та інших населених світів "огняною смертю". Таку небезпеку передбачували мудреці стародавнього світу, готуючи свідомість мислячих істот до необхідності трансформації.

Тільки звільнення від полоні тілесності дає могуть і можливість Рятунку. Можливо, грядуща Магогаука та Маготехнологія й зможуть з допомогою космічної планетотехніки пересувати цілі світи з небезпечного району в спокійний, але для юної Землі вихід лише один - оволодіти можливістю врятувати Зерна Життя й Розуму від "вогняної смерті" для посіву на Новому Полі.

Я впевнений, що саме в цьому - суть Місії всіх Будд, Мудреців, Аватарів, Сина Божого. Саме до цього спрямовує розум свого закомплексованого учня Карлоса Кастанеди мудрий індіанець-які дон Хуан Матус. Не даремно він показав освіченому антропологу казкове видіння Орла, причину й Господаря Буття, а також володаря всього живого.

Картина, що її спостерігають "видющі", -- грандіозний синьо-чорний монстр з пронизливим оком, що породжує динаміку життя і поглинає свідомість людей після їхньої смерті, -- чудова ілюстрація астрономічної Чорної Діри, Князя пітьми, Бога Світу цього і так далі.

Ми починаємо розуміти, що кожен з нас є маленьке віддзеркалення Орла, і як він паразитує на життєвій динаміці й свідомості людей, так і ми є паразитами біосфери, інформації антропосфери, енергії стихій, благородної Жертви Вищого Духу.

І як ми прагнемо Свободи, так Орел прагне звільнитися від ноші жорстокої необхідності закону пожирання.

Тому люди й отримали Дар Орла - можливість шукати, знаходити і користуватися шляхом свободи. Можливо, він сам прагне накопичити необхідну інформацію для власного звільнення.

Перекази віків повідомляють про преценденти вищезгаданого Прориву в середовищі древніх племен та етносів. Так несподівано зникли із проявленого світу деякі групи майя, предки болгарських нестинарів-вогнеходців , трипільські племена праслов'ян.

Сучасна наука не заперечує такої дивовижної можливості. Накопичення божественного психопотенціалу віщої Енергії дозволить Людям Землі блискавично здійснити стрибок на іншу Орбіту Буття, ту, що її здавна йменують Життям Безсмертним.

Чи здатні ми, раціонально мислячі люди Космічної Ери, здійснити такий подвиг?

Думаю, так! Великі Посланці Матері світу - Софії не трудилися б даремно, напружуючись в бажанні допомогти гинучому Людству. Учитель Нового Завіту і Його Вликі Побратими в книзі "Пісня Надземна" кажуть:

Стежка готова. Та звичайним кроком уже не пройти.
По блискавці суджено перейти.
Хто зважиться -- вогняним наречеться.
Так зберу Моїх будівників.
Пора звести райдужний міст.

Хто ж відмовиться бути Співучасником такого будівництва?

Повернутися у "Творчість" | Початок матеріалу

© 2016 Олесь Бердник. Офіційний сайт.
Використання матеріалів цього сайту дозволяється при умові посилання на www.berdnyk.com.ua